BTC
$0.00
0.00%
Лусія дуже любила фіалки. Тихі, тендітні, з пелюстками кольору ночі. Вони були її єдиною розрадою в домі, де любов давно згасла. Після смерті матері батько швидко одружився вдруге – з товстою, високою жінкою, за якою завжди тягнувся шлейф важких парфумів упереміш з запахом котлет.
Мачуха не кричала, вона взагалі була несварливою жінкою. Мартіна діяла мовчки, методично та безжально, неначе хірург, котрий під час операції, відсікає все непотрібне. І Лусія поступово зникала – спершу з фотографій, потім зі спогадів, а згодом і з дому.
У її кімнату, що виходила вікнами на старий оливковий сад, дуже рідко заглядало сонце, але фіалкам це подобалося і вони цвіли майже увесь рік. Звичайні, напівмахрові, махрові, зіркоподібні – вони завжди були і залишалися її розрадою. Того дня вони стояли на підвіконні, стуливши свої пелюстки, як мовчазні свідки. Одного дня мачуха принесла документи. «Потрібно підписати. Це для Banco Santander», - сказала Мартіна. Лусія була морально виснажена, тому мовчки підписала. А через тиждень мачуха її просто вигнала. Без пояснень, без грошей, з невеличким чемоданом на колесах.
Лусія блукала містом, але почався дощ і вона вимушено зайшла у невелике кафе, щоб випити гарячого чаю. Там пахло булочками та мокачіно. Вона сиділа у кутку за столиком і дивилася у вікно, за яким періщив дощ. На столику стояв горщик із фіалкою, єдиною річчю, яку встигла прихопити. Офіціантка, що принесла чай замилувалася квіткою і попередила, що скоро будуть змушені попросити Лусію покинути заклад. Але на питання чи є кімнати для відпочинку недорого – ствердно кивнула головою.
Піднявшись на другий поверх, у кімнату, дівчина в сльозах, упала на ліжко. Тієї ночі вона не спала. Дістала та включила ноутбук. Її пальці ковзнули по клавіатурі, відкриваючи пошту. У пошті був єдиний непрочитаний лист. І як недивно було б, він був від батька: «Якщо ти це читаєш – значить, вона зробила те, чого я боявся. Але я для тебе приберіг дещо. Ти сильніша, ніж здаєшся». Далі була невеличка інструкція, як знайти та повернути батьківські заощадження.
Акуратно викопавши фіалку, Лусія почала розгрібати землю. Під корінням лежала маленька пластикова, герметична капсула. Всередині неї записка, від руки, з паролями та флешка. Вона підключила флешку. На екрані висвітився доступ до криптогаманця, а на балансі – понад мільйон доларів в USDT.
В іншій папці був прихований та запаролений архів: відео, документи та записи розмов. Всі вони – з її мачухою, як доказ її злочинів: погрози, підробка підписів, виведення коштів з банківських рахунків підприємства.
Лусія більше не вагалась. Вона звернулась до адвоката, до поліції, та до журналістів. Коли почалося розслідування, мачуха заперечувала все. Але докази були безапеляційні і Мартіну арештували. Суд тривав довго. Але Лусія витримала.
Через рік вона повернулась у свій дім. Він був порожній, але вже не холодний. Вона поставила фіалку на підвіконня. Ту саму, яка тихенько охороняла батьківську таємницю. Вона розцвіла.
