BTC
$0.00
0.00%
Ганна завжди любила шукати маленькі дива там, де інші бачили буденність. У дитинстві вона збирала мушлі на березі моря, і кожна з них здавалася їй таємним листом від моря. Мама жартувала, що скоро під ліжком не залишиться місця від тих «морських послань», але Аня на це не зважала.
З роками ця любов до загадок не зникла – просто зазнала змін, як і сама Ганна. Тепер вона працювала дизайнеркою інтерфейсів, думала над кольорами і переробляла макети замовників на більш креативні. Вечорами гортала тревел-блоги й мріяла провести, всі 2 тижні відпустки, у Французькій Полінезії.
Нещодавно, на не публічному ресурсі, вона натрапила на коротку замітку про контейнер, який загублено на Бора-Бора. Писали про контейнер-кулю, бірюзового кольору, у якій захований код до загубленого криптогаманця французького мультимільйонера. Він пропонував винагороду 25 відсотків вмісту «криптоконтейнера» тому, хто знайде кулю – ключ до активу USDT. Спосіб, у який буде виплачено нагороду, немає значення. Це може бути як швидка транзакція USDT, так і виплата традиційними фіатними валютами…
Це звучало як фантазія, та в ту ніч Аня не могла заснути. В голові крутилися картинки з океаном, куля бірюзового кольору, бажання спробувати знайти згубу. Тим паче, скоро в неї відпустка. У мандрівки, у рюкзак вона не брала багато речей. Лише саме необхідне, ноутбук, фотоапарат, і тоненький шарф — єдиний спогад про колишнього. Через тиждень вона вже летіла над океанськими хвилями.
«Бора-Бора… Кришталево чиста вода, білосніжні пляжі та розкішні бунгало на палях, що виглядають прямо над лагуною… Прекрасно провести час та наробити гарних фото…», - думала вона.
На Бора-Бора Ганна оселилася в маленькому бунгало просто над водою. Вечорами слухала хвилі й записувала сни у блокнот. Вони були дивні: вона кудись бігла босоніж по мокрому піску.
Одного дня місцевий хлопець запропонував показати їй «особливі місця». Вони попливли на човні, поки не зупинилися біля скелі, де була невелика печера. Трошки пройшлися берегом та заглянули в печеру. Всередині пахло водоростями, морськими камінцями й тишею.
Серед раковин та камінців, прямо на лінії припливу, вона побачила якийсь м’ячик. Це – куля, - промайнула у неї думка.
Куля, немовби у відповідь, матово зблиснула у променях вранішнього сонечка. Всередині кулі вона знайшла дві флешки. Ману просто стояв поруч і мовчав.
Коли вони повернулися в бунгало, Ганна сіла за ноутбук і написала листа. За годину вона отримала відповідь, а на екрані висвітилася сума, що прийшла на її рахунок.
Вранці вона вийшла на терасу, а Ману вже чекав на неї. Сонце піднімалося над океаном, відблиски грали на воді.
Ганна тримала Ману за руку і знала: справжнє щастя у довірі, у сміху поруч, у відчутті вітру на обличчі. В душі вона відчувала спокій. Вона усміхнулася, обійняла його й подумала, що найважливіше в її житті вже відбулося.
