BTC
$0.00
0.00%
Анжела López de Rodríguez народилася Танею Штефою, та це ім’я давно стерлося з пам’яті, як напис гострим ножиком на холодній лавці вокзалу невеликого села в Україні. Воно залишилося між нічними приміськими електричками, чужими містами й першими грошима, заробленими ще у п’ятнадцять. Заробленими швидко та легко. Тоді вона зрозуміла головне: світ не належить чесним чи порядним, а належить тим, хто вміє рахувати гроші та мовчати.
Вона точно знала, де й коли з’являтися. Вона знала, що для відпочинку у першій половині року в Іспанії чудові курорти Тенерифе, Гран-Канарія, Коста-дель-Соль, Коста-Бланка. В цей період, коли море вже тепле, а натовпи відпочиваючих ще не встигли зіпсувати вечірнє повітря Анжела виходила на полювання за бізнесменами, інвесторами, чоловіками, котрі розумілися на крипто валюті.
Анжела любила ці проміжки туристичного міжсезоння – в цей час легше бути ким завгодно. Для інших це був відпочинок, а для неї – навпаки. Вона слухала бари, яхт-клуби й вечірні тераси так, як колись слухала приміські вокзали. Вона шукала багатих чоловіків, але вони самі знаходили її першими. А потім бронювали на тиждень чи два. Платили завжди готівкою або криптою.
У тридцять п’ять Анжела була жінкою, яку помічали одразу та запам’ятовували надовго. Темне волосся, довгі ноги, спокійна постава й погляд зелених очей, у яких світилися позитивні емоції. Насправді, ці зелені очі, з холодним розрахунком, буквально «сканували» чоловіків. Так дивляться не на живих людей, а на шанси або на вигоду.
Анжела López de Rodríguez вже шість років, як молода вдова. Колись у неї був чоловік. Він говорив про те, що блокчейн – не просто нова технологія, а й серйозна інвестиція.
Її 72-річний чоловік помер раптово, виконуючи подружній обов'язок, у самий розпал любовних пристрастей та утіх, тим самим лишивши їй салон жіночої краси, невеличку туристичну фірму, свій криптогаманець та любов до криптовалюти. Хоча, насправді, любов до грошей у Анжели з'явилася ще в 15 років, коли вона вперше виїхала у велике місто та почала працювати на вулиці.
Любов до 15-річних, високих та худеньких хлопців у неї з'явилася пізніше – у віці, коли їй виповнилося тридцять три. А її слабкість до юної зухвалості хлопців була не просто пристрастю, а й спробою торкнутися себе колишньої.
Криптогаманець покійного чоловіка для Анжели виявився не просто спадком, а й дуже потрібною річчю. Анонімні адреси, раз чи два на місяць робили на нього перекази без пояснень, згідно прейскуранту. Анжела ж, сидячи з коктейлем у руці на терасі, лише відмічала подумки цифри.
