BTC
$0.00
0.00%
Маттео приїхав у невелике портове місто Портофіно на світанку. Порт Портофіно, і нині зберіг свою чудову, традиційну, рибальську атмосферу, тому дуже популярний серед туристок. Туман стелився над водою, а рибалки, підбадьорюючи одне одного, готували свої старезні човни до виходу у море. До того ж, нарешті, його мрія стати моряком майже здійснилася – Морська військова академія у Ліворно була лише за 65 морські милі від Портофіно.
Курси, при Морській військовій академії, коштували дорого, як і кімнатка у припортовому хостелі, тому він влаштувався вантажником у порту. Щодня, зранку він тягав ящики з сардиною, скумбрією, камбалою та морським окунем. У перервах, між вранішніми та вечірніми розвантаженнями, Маттео вчився. Читав історію мореплавства, вивчав навігацію, слухав лекції в навушниках. Іноді, в стрічці, йому на очі потрапляли відеокурси з основ блокчейн технологій.
Робота була важка та тіло юнака швидко звикло. М’язи росли, спина ширшала, але… погляд залишався таким же наївним та глибоким. Його знання надто контрастували з його зовнішністю, і це не залишалося непоміченим.
Жінки, здебільшого 40+, з втомленими очима та шлейфом дорогих брендових парфумів, почали звертати на нього увагу. Вони приходили до порту не за скумбрією та камбалою, а за Маттео. Розлучені з мультимільйонерами та криптопідприємцями, вони шукали не просто молоде тіло у ліжко. Вони шукали співрозмовника – який слухав, розумів, не питав про минуле і не засуджував.
Один із вечорів такого «спілкування» закінчився несподівано – жінка на ім’я Мелісса переказала Маттео криптовалюту. Мелісса Метісон створила йому перший, його власний, криптогаманець. " Маттео, ти вартий більше, ніж просто слова," – сказала вона. Маттео не одразу зрозумів, але швидко навчився. Потім був другий, третій… На кожному з них зберігались кошти – не лише за вечори, а за довіру, за те, що він не грав роль, а просто був собою.
З часом Маттео став відомим у дуже вузькому колі. Його запрошували на закриті вечері, де він розповідав історії про океани, про навігацію, про те, як кораблі мандрують за Stella polaris. Жінки слухали його, з широко відкритими очима – як слухають талановитого поета. Жодній з них, він не обіцяв нічого. Не брав більше, ніж йому давали. Але кожна така вечеря залишала свій слід – в пам’яті та у гаманці.
Та попри все це насичене життя, Маттео не забував, чому приїхав. Він не створив токен, не став гігантом криптоіндустрії, не відкрив фонд. Він складав іспити та вчився керувати суднами. Криптовалюта допомагала платити за навчання, але не змінювала мету. Маттео просто йшов за Stella polaris до своєї мрії – бути у морі.
Одного дня він зібрав усі свої гаманці та перевів кошти на один. І пішов у своє перше справжнє плавання. Його історія не крипту чи про жінок, які і досі згадують його лише теплими словами. Вона про вибір – залишатися собою і слідувати за Полярною зорею до мрії, навіть коли світ пропонує набагато легші шляхи.
