Коли в блокчейні активізувалися п’ять мовчазних гаманців, які були неактивні понад 15 років, аналітик Lookonchain одразу повідомив СЕО. 250 BTC були переведені на два нові SegWit-адреси. Це була надзвичайна подія. Але для журналістки-міжнародниці видання «El País» Марії Herrera — це стало ключем до болісних спогадів давно забутого розслідування.
1986-й. У бункері під Чорнобильською АЕС — не лише радянські генерали, не лише інженери з розгубленими обличчями. Там сиділи інші люди — в однакових сірих костюмах, із важкими, поголеними підборіддями та холодними очима. Вони приїхали запускати експеримент. Їхній проект називався «Крипта. Субституція».
Офіційно — дослідження впливу електромагнітного випромінювання реакторів на нові алгоритми обчислень. Інтеграція нових технологій, в контексті заміщення, нових елементів у вже існуючу систему. А неофіційно — КГБ готувало перший у світі «майнінг».
У спеціальних, обшитих свинцевими листами, камерах під реактором тримали «операторів» — сиріт із дитбудинків, засуджених до страти інтелігентів та, зламаних радянськими психлікарнями, вчених. Їм вживлювали електроди в мозок і під’єднували до обчислювальних блоків. Люди перетворювались на живі мікропроцесори. Їхні галюцинації та біль конвертувались у блокчейн-коди. А коди, у свою чергу, в загадкові пакети, які можна було накопичувати в ізольованій мережі. Кожен сон чи напад божевілля у піддослідного створював новий алгоритм у ланцюгу. Так намагалися створити універсальний ключ доступу до мереж капіталістичного світу.
Люди в сірих костюмах говорили про «валюту майбутнього» - не цифрову валюту у сучасному розумінні, а іншу, що дозволить купувати цілі уряди, підкорювати економіки без жодного пострілу.
26 квітня експеримент вийшов з-під контролю. Оператори почали «горіти» зсередини, їхні мозкові хвилі сплелися з полем реактора. Ніхто не знає, що саме стало останнім імпульсом: помилка на пульті чи свідомий наказ. Реактор розкрився, наче чорна діра. В атмосферу вилетів не лише радіоактивний попіл. Вилетіла і «мережа» — перша радянська криптовалюта, створена з людського болю та страждань.
Свідки розповідали, що у ніч вибуху бачили дивні світлові явища над станцією. Вони миготіли, розсипались на менші, а потім зникали у небі. Хтось називав це плазмою.
Документи з проекту «Крипта» спочатку засекретили, а потім вони взагалі зникли. Частину спалили, частину вивезли в Москву. А кілька дискет, кажуть, залишились у Прип’яті — в закинутій школі, де досі працює невидимий сервер.
Чутки ходять і сьогодні: кожен, хто торкається до того місця, починає бачити сни, які не його. Сни людей, що були першими майнерами. Їхні голоси шепочуть: «Ми не померли. Ми лишилися в блокчейні».
Може, саме тому зона відчуження досі жива. Та мовчки споглядає на планету з ноосфери через мережу з людських душ, яка все ще майнить щось своє — не рублі, не долари, навіть не біткоїни. А нову реальність, у якій колись прокинеться світ.