BTC
$0.00
0.00%
Мене звати Каріна, і цього разу, я не просто стюардеса Lufthansa. Цього разу я пасажирка рейсу Мюнхен – Цюріх, який вилетів у 20:55, і несе мене назустріч відпустці.
Дехто може вважати мене старомодною, але у Цюріх я полетіла з метою подивитися на пам'ятки архітектури та прогулятися вуличками Altstadt. І не секрет, що до того, як влаштуватися у авіакомпанію, в університеті я вивчала історію та архітектуру. Коли ж випала нагода відвідати Fraumünster та подивитися на роботи Марка Шагала та Аугусто Джакометті – я не задумуючись замовила собі квиток на вечірній рейс та номер у Holzlager Bed & Breakfast. До того ж, хотілося шопінгу на Bahnhofstrasse.
Рейс був вечірнім, а повітря над Європою – густим і темним, мов справжня, насичена арабіка без цукру. На борту було тихо і спокійно. Я на хвильку закрила очі і… незчулася як задрімала. Мені снилися прогулянки площею Paradeplatz, великий циферблат годинника Церкви St. Peter, прекрасні краєвиди, що відкривалися з берега Zürichse.
Скрізь сон, почула якийсь рух поруч та неголосну розмову. Про що йшла мова – незрозуміло, але до вух долітали слова і, навіть, цілі фрази: незайманість, Bitcoin Cash, оплата за навчання, інвестиція в майбутнє…
Відкрила очі та з цікавістю почала роздивлятися пасажирів: немолоде подружжя з дитиною, трохи далі – літній чоловік з книгою та юна, зосереджена студентка з ноутбуком, яка щойно повернулася на своє місце. Її обличчя світилося від задоволення. Літній чоловік з книгою, подивився в ілюмінатор, з марними надіями щось розгледіти у темряві, за бортом, а потім знову заглибився у читання.
Далі сталося те, що мене здивувало: одна із бортпровідниць поводилася дивно та виглядала трішечки знервовано. Коли вона порівнялася зі мною, я привіталася та пошепки представилася.
Ми стояли біля заднього відсіку, у напівтемряві, де нас мало хто чув та неквапливо розмовляли. Тепер напруга між нами перетворилася на довіру.
Емма ніяково спитала мене: чи варто повідомити капітану, що 10 хвилин тому, спіймала у туалеті, за непристойним заняттям, студентку та дядечку. Вона, очима, показала у бік немолодої пари з дитиною.
«Я знаю, що вони там робили! Дружина з дитиною поруч, а він у туалеті… Він, схоже, щойно лишив свою студентку цноти, в обмін на залік і плату за семестр...», - зізналася Емма, яка намагалася зупинити їх, стукаючи у двері. Емма може, інколи, заплющити на це очі, коли поруч немає дітей, але цього разу – це було занадто…
Я визнала: вплив висоти, екзотичність, відчуття забороненості, бажання випробувати щось нове й захоплююче, можуть спонукати пасажирів до таких дій. Особливо, під час нічних рейсів. Хоча прекрасно розуміла, що права та обов’язки пасажирів – так само, як і громадянські права та обов’язки, мають бути рівними для всіх, незалежно від матеріального статусу. Але на практиці, соціальний контекст може суттєво відрізнятися від того, яким він має бути апріорі…
Коли я повернулася на місце, тиждень відпустки вже чомусь не радував так…