BTC
$0.00
0.00%
Коли в блокчейні прокинулися п’ять гаманців, що мовчали понад п’ятнадцять років, аналітики спершу подумали про звичайних «китів». Адже 250 BTC розчинилися на двох нових SegWit-адресах дуже швидко та, як кажуть, «занадто чисто». Але для Марії Herrera з видання El País це було відлуння старої та жахливої історії – ехо з холодної могили, яку так і не дозволили їй, журналістці-розслідувачці, опублікувати.
1986 рік. З засекречених матеріалів, що вона отримала анонімно, слідувало, що під станцією існував інший прихований поверх, на рівень нижче самої нижньої точки відліку. Рівень, де панував бетон та свинець. Екрановані свинцем з якоюсь напівпрозорою субстанцією коридори та кімнати, куди не допускали навіть цивільних лікарів. В кімнатах працювали інженери та військові лікарі високого рангу. Також, там працювали куратори. У всіх них були, майже однакові, сірі костюми та сталеві, без емоцій, голоси. Вони називали це енергетичним вікном можливостей, новою валютою. Надсекретний проєкт мав назву «Протокол криптовалюта. Валюта, як інструмент управління політиками та впливовими людьми».
Офіційне прикриття для експерименту – дослідження впливу електромагнітних полів ядерного реактора на експериментальні обчислювальні модулі. Насправді мета була іншою. Це була спроба створити обчислювальну систему, де людина була частиною процесора.
У підреакторних камерах тримали «операторів». Це були діти із закритих інтернатів. Зниклі аспіранти та вчені, які колись поставили зайве запитання в компанії колег. Після їх зникнення родичам пояснювали: переведений на новий засекречений об’єкт, «вийшов у вікно» та потрапив на психіатричне лікування.
Насправді ж КДБ, кожному співробітнику, видав директиву: будь-які спроби розшуку зниклих припиняти. Виконати фізичне знищення суб’єкта, якщо він заважає виконанню задачі. Саме тому, такі справи закривалися за добу, а журналісти зникали у відрядженнях. Люди або замовкали, або пропадали. В далекому 1988, наче сама територія навколо станції поглинала сам факт існування людини.
В документах йшлося про «Операторів», котрих підключали до експериментальних обчислювальних контурів. Через тонкі голки в їхніх, начисто голених головах, їхні мозкові імпульси прилади перетворювали, на зрозумілі для ЕОМ, сигнали. Страхи та нічні кошмари – на шум, придатний для приховування справжнього шифрування. Алгоритмічна зброя, що мала ламати західні мережі ще до появи самого слова «кібер безпека».
Куратори говорили про «іншу економіку». І це була не криптовалюта у нашому, сучасному розумінні. Це була якісно вибудувана система впливу.
26 квітня система дала збій. Разом із радіоактивним викидом у світ вирвався ще один продукт експерименту – незамкнена мережа. Невидимий протокол, що не мав серверів, але мав носіїв. Свідки тієї ночі бачили дивні світлові явища у небі. Військові інформацію засекретили. У звітах КДБ було слово: «витік».
Проєкт «Крипта» швидко зник із архівів. Так само безслідно, як і його піддослідні. Відомо, що частину матеріалів встигли знищити. Інша – залишилася під уламками. Старі електронні носії та вузли зв’язку, ізольовані на засекреченому підземному рівні під Прип’яттю.
Тим часом, чутки в Чорнобильській зоні ходять уперто: теплими весняними ночами люди бачать дивні сни та чують голоси. Іноді у мозку виринають цілі фрагменти чужої пам’яті. Наче хтось досі використовує людську свідомість як частину великої надсекретної електронної обчислювальної машини. Машини, яку нікому не дозволили шукати. І яка, можливо, досі майнить не крипту, а наступну версію реальності цивілізації.
